Стаття розглядає питання, чи потрібно завжди працювати продуктивніше, якщо це не приносить задоволення та щастя. Автор наводить приклади того, як продуктивність може стати самоціллю, а також як корпорації використовують її для вимагання ще більшого результату. Він закликає зосередитися на великих завданнях та метах, а не на безглуздій гонці за продуктивністю.

Ми зустрічаємо людей не випадково, і деяким з них судилося бути тимчасовими у нашому житті. Це можуть бути люди, які відкривають нам нові можливості і способи росту і розвитку. Не все повинно стати довговічним, і ми повинні бути вдячні за те, що деякі люди приходять в наше життя, навіть якщо вони з нього швидко виходять.